sad&bleak

Хомячки такіє хомячки

Не дивно, що за всіх часів в усіх народах хвілософи намагалися усамітнюватися.

Тому що в цьому світі, друзє, тупість починає і перемагає. Усюди - на рівні держави, в інтернетах, в будь-якій компанії людей.
curious fish

Букффы

На дверях мого під'їзду вивісили декілька паперів, які свідчать про те, що 14.06 в моєму будинку відбувалися громадські слухання стосовно чергових тарифів Космоса, в яких (слуханнях) взяли участь мешканці трьох квартир. Я того дня бігала по роботі.

Один з паперів - таблиця з номером квартири, П.І.Б. учасника слухань і його, так би мовити, гласом. Напроти останнього (з трьох) номера квартири старечою рукою виведено:

Проты підв. тарыфив.


Фофудьїстка навпаки. :)
onward

Про чому і навіщо

Кожна дія має своє чому і своє навіщо. Питання "навіщо" є ознакою подорослішання того, хто його ставить. І є глибокий сенс в тому, що діти в основному питають "чому" (стопіцот чи скільки там разів на день). Якби я щоразу в дитинстві питала, навіщо, я би навіть школи не закінчила і мій розвиток був би значно обмеженішим. Діти мають бути не такі, як дорослі, аби стати з часом правильними дорослими. В дорослому ж віці питання "навіщо" стає життєвою необхідністю, бо інакше розтанцюєш увесь свій час на багато чого — а в світі його ("багато чого") дуже навіть багато.

Смерть починається тоді, коли на питання "навіщо" аж занадто часто відповідь буває відсутня, коли "а навіщо?" перетворюється на риторичне питання.

Але який же ж кайф я маю від дій, які повні аж по вінця як зрозумілими чому, так і всілякими навіщо. Ще краще, коли вже пост-фактум розумієш, що досягаєш певною дією такого навіщо, що ого! І найкраще, коли достатньо оточуючим пояснити різноманітні чому, які повністю задовольняють вимоги до хорошої причини, — а найбільше навіщо залишити собі.
curious fish

Математичне

Вирішила трохи повернути свій моск до стану математичної готовності. Використовую для цього збірник-довідник, виданий у Німеччині. Коли я півроку жила в Німеччині 2000 року, щось таке з преси пам'ятаю, що педагоги виступали за те, аби скасувати викладання у школі на основі теорії множин. Довідничок цей я купила, здається, 2005 р. Здається, в тих педагогів нічого не вийшло, бо все починається одразу з тої самої теорії множин. Навіть до того, як пояснити, що таке складання та віднімання. Воно, мабуть, для німців відносно логічно тому, що ту теорію множин, як показав побіжний погляд на вікіпедію, вперше обґрунтував саме німець - Ґеорґ Кантор. Побіжний погляд вже на англійську вікіпедію показує, що дехто має "objections to set theory as a foundation for mathematics". Розберуся я з цим якось пізніше (не без пляшки, очевидно), але наразі - на повторенні базових речей - це видається якоюсь безглуздою надбудовою, яка, можливо, і має якусь цінність, але вводити її треба десь пізніше, ближче до функцій, та й то вже ближче до матану, бо ми у школі, наскільки пам'ятаю, з алгеброю і тими функціями робиралися, жодного разу не вимовивши і не прочитавши слово "множина". Наразі в мене заворіт моску (особливо тому що я все це ще й читаю німецькою), і я не розумію, чому після того, як вже написано, чому дорівнює x, треба писати ще один рядок, в якому написано те ж саме, тільки воно обізвано вже не x, а "множина розв'язку" %\\\.

Але чого ще чекати від людей, які замість сорок два пишуть два-і-сорок? Хоча, може, хтось із просвітлених мені пояснить, яка користь від цієї теорії, враховуючи, що (знову-таки базуючись на Вікіпедії) там навіть на рівні аксиоматики дискусії ведуться. Поки я ще не просвітлена, ці дискусії мені видаються суперечкою навколо дефініцій, тобто мови, якою описується нєчьто (що?).
typing

Урбаністичне

Довелося певний час тому проводити рекоґносцировку території в околі метро "Осокорки" і "Позняки", і виник в мене певний коґнітивний дисонанс: ніби будинки навколо в середньому значно більш-поверховіші, ніж в центрі, ніби це і є об-урбанізація полів та лук, що були там ще 15 років тому, але чомусь не могла позбутися враження, що я в селі. Елементи пояснення можна виділити, але це просто елементи, з яких необхідним чином нічого не випливає... Оскільки щільність населення там, звичайно, вища, ніж у центрі, то просто зі статистичних причин більша ймовірність зустріти у дворі жінку з колискою, яка вигулює своє дитинча. Тобто щось таке там більш сімейне, але це не пояснює, чому постійно очікуєш побачити поруч з такою колискою ще й виводок гусенят на чолі з гускою. Спальні будинки в уяві саме і мають бути - спальними, тому перукарні, стоматології та відділення банків на перших поверхах виглядають якось зовсім інакше, ніж, знову-таки, у центрі - вони вибиваються з картини, здаються приклеєнеми і тому схожими на одноповерхові, що стоять окремо, заклади відповідного призначення - як спеціально побудовані в тому самому селі. Але чому так? Це все таки висотки, а обслуговувальні заклади мають десь бути, і не ліпити ж їх справді окремо.

Справді, просто щось таке витає в повітрі, типу егрегора, утворюваного людьми, що живуть там і в більшості своїй, напевно, не так давно виїхали з сел чи маленьких містечок.

Дисклеймер: я цим не хочу пообурюватися на тему "понаїхали" і в жодному разі не хочу створити уявлення, що зверхньо ставлюся до цих районів та їх мешканців - життя і в місті, і в селі або селоподібних місцях, коли воно не є історичною необхідністю, часто стає питанням смаку. Тим більше що мене з цим раёном в майбутньому пов'язуватимуть більш тісні зв'язки, ніж раз на кілька місяців кудись податися у справах. Але що робить місто містом? Поверховість якось не тойво. Цікаво буде якось з'їздити в якесь новомодне котеджне містечко і подивитися, чим пахне там.
pray

In the beginning was a definition

 
Визначення — послідовність знаків, які, узяті окремо, мають семантичне навантаження, а поєднані — призначені для того, аби створити неперетинний вакуум або багатозначну (від "багато значень") дистанцію між вашим розумом і розумінням поняття, що визначається, причому рівень зрозумілості зворотньо пропорційний кількості знаків, що були застосовані.


Навіяно знайденим у старих записах з курсу Financial Accounting:

Ризик — фактор часу, пов'язаний з невизначеністю майбутнього становища об'єкта.


Широко відомий у християнських (протестантських) колах теолог Ravi Zacharias якось у одному вченні, поскаржившися, що коли давні греки чули "λογος", вони розуміли під цим значно більше, ніж ми розуміємо зараз, дозволив собі таке формулювання уривків з Євангелії від Івана: "In the beginning was the definition, and the definition was with God, and the definition was God... and the definition became flesh and dwelt with us, full of grace and truth."

Чи не диво те, що те, для розшифровки чого наступним поколінням знадобилися і все ще потрібні трактати і трактати, містилося в одному слові. Люди чули його — і розуміли, про що йдеться. Безпосередньо і одразу. В різних контекстах по-різному, але без потреби лізти у словник чи вивчати (чи писати) дисертації.

Іноді я намагаюся зрозуміти, як я розумію слова.
cat wrath

My take on Google Buzz

I've read this - http://j.mp/9zX65M - and will be disabling my Buzz account in a couple of days. Even if we are not talking about privacy invasion, we're talking about blurring the border between work and the floodgates of distraction that I would prefer to leave on-demand (typing twitter.com in my browser's address bar) rather than show up as UNREAD in my freaking e-mail inbox which I'm trying to bring to the state of "inbox zero".

But privacy is important, too. This thing should have become a better version of facebook for its ability to show expanded conversations on a single page. However, I see to little options to really manage who sees what. And to top that off, my account page now condescendingly says, "Your profile is not yet eligible to be featured in Google search results". They imply I should consider it a PRIVILEGE. This is an attitude which closely corresponds to this analysis - http://counternotions.com/2010/02/15/buzzback/

This thing is going to either die off very quickly or turn into a trashcan worming with online lowlifes. It is totally incompatible with the life of people who actually use their e-mail and various other online tools for productivity and efficient communication.
  • Current Mood
    annoyed annoyed
sad&bleak

Крос-пост з мого твітера

…але не у трьох обкромсаних твітах, а одним постом:

Якщо не станеться дива, за тиждень Я. & Co. остаточно впевняться, що достатньо просто outlast дурну мурашню, що лазила по Майдану, - і все буде путьом. Тим часом 5-10% населення вважатиме, що сказало своє суворе й нєпрєрєкаєме слово і приструнило переможця, показавши йому, що треба ходити на цирлах, а то народ покаааааже.

Того самого Я. & Co. навчить і свій молодняк: навіть якщо не "проти всіх" голосують, а й на майдани ходять, не звертай уваги. Тихою сапою ти все одно отримаєш своє.
curious fish

Ніби на неділю обіцяють трохи плюсову температуру

...але я все одно хочу спитати... тим більше що разом з плюсом нападає ще снігу, а потім воно все знову замерзне.

Так от, коли я з 1-го по 4-й клас вчилася у київській школі №57 ім. В. І. Леніна, то під час "групи подовженого дня" взимку, коли ми гуляли на подвір'ї, нам давали у руки ломика, і ми, діти у віці до 10 років, рубали шар льоду під ногами. [UPD]Я від цього отримувала море задоволення (упереджуючи подальші закиди у брутальності школи — школа була і є одна з найкрутіших у Києві.[/UPD]

Я зараз працюю в основному з дому і не мушу виходити кожного дня, але таки виходжу то туди, то сюди по різних справах. І кожного разу йду якимись маршрутами, де оці десять сантиметрів льоду з нерівною поверхнею ніхто вочевидь і не збирається прибирати.

В мене питання - де нинішнє покоління з ломиками?