Iluminada y eterna, enfurecida y tranquila (myroslava) wrote,
Iluminada y eterna, enfurecida y tranquila
myroslava

Передвиборча балада про відповідальність

Як і обіцяла, хочу ще раз спробувати текстуально висловити моє ставлення до позиції, яка називається "проти всіх" або "не піду на вибори". Не плекаю особливої надії, що це справді зрушить когось, хто вже зробив такий "вибір", але вважаю, що маю спробувати, з тих самих міркувань, з яких я вважаю, що треба йти на вибори і голосувати за якогось кандидата, а не малювати на бюлетені щось протилежне до смайликів або писати "п***раси".

Отже, осьо вам маленька і доволі тупенька притча — настільки проста, що то, напевно, навіть нижче вашої гідності таке читати. Але зробіть над собою зусилля.

Отже, ви — бравий ґазда, який бажає відкрити у своєму селі магазин. Завдання постачання краму для магазину займе весь ваш час, одружитися ви ще не встигли, батьки ваші вже, на жаль, померли, тож роль продавця виконувати з кола ваших родичів нема кому. Відповідно, продавця доведеться наймати. І сталося так, що у вашому селі така позитивна ситуація з зайнятістю склалася, що з усього села на ваше оголошення інтерв'юватися прийшли аж дві особи. Ні, не пияки чи там ще якісь декласовані елементи, - цілком нормальні люди. От тільки один з них трохи по життю незграба, і вам відомо, що в нього з рук постійно щось падає та б'ється — чи там банки з маринованими огірками, чи пляшки закарпатського коньяку... А в другого з цим все окей, от тільки він трошки математично необдарований та ще й підсліпуватий, і може дати здачу покупцеві з 20 гривень — п'ятдесятигривневою купюрою, або просто порахувати ту здачу погано.

Відтак, вам точно відомо, що будь-який з цих людей, якщо ви наймете його продавцем, принесе вам збитки.

Ваші дії?

Звичайно, ви можете плюнути на цю невдячну справу та не відкривати того магазина. Але тоді в вас, власне, не буде підстав називати себе бізнесменом.

Або доведеться вибирати когось з цих двох і довго і марудно його тренувати, трохи більше його контролювати, витратитися на резинову підлогу, о яку ніщо не б'ється чи ще щось таке.

В масштабах країни є певний "вихід", який робить ситуацію дещо непорівнянною з безвихіддю нашого ґазди. А саме — йому нема на кого перекласти відповідальність за те рішення, яке він має прийняти. А тут, власне, ми маємо хорошу можливість послабити свій когнітивний дисонанс та зняти психологічне напруження, в яке нас приводить думка про те, аби робити вибір. Все відбудеться і без нас, продавець буде найнятий.

Є й ще одна відмінність, яка робить життя стосовно нас, виборців, несправедливішим, ніж воно є щодо того ґазди. А саме: він сам прийняв рішення бути бізнесменом. А більшість з нас не вибирала бути громадянами України — ми народилися в цьому громадянстві. І тут від нас ще чогось хочуть.

Бізнесмена, який не хоче приймати рішення у складній ситуації, як вище сказано, не можна назвати бізнесменом (бо його бізнес припиняється). Громадянина, який не хоче приймати рішення у складній ситуації, не можна назвати громадянином. І те, що віз їхатиме і без нього, його не виправдовує. І мене, власне, дивує, що займають позицію "проти всіх" чи "не голосуватиму" часто-густо (хоч не завжди) ті, хто вважає себе свідомим громадянином. Хто саме через те, що вони свідомі, й наінформувалися про програми і дії кандидатів такою мірою, що свідомо та інформовано дійшли висновку, що усі погані. А з різних сортів лайна вибирати неприємно.

Я почула тих, хто писав, як дивно, що багато "звичайних, хай і розумних" людей нездатні побачити ситуацію поза виміром "Тимошенко-Янукович". Мушу сказати, що я невимовно вдячна долі за те, що вона звела мене свого часу з такими незвичайними людьми, і я маю змогу споглядати (читати у френд-стрічці) речіння високих істин і вчитися.

Однак як би це вам сказати... Є вимір "Тимошенко-Янукович". Є вимір "я здатний оцінити, які вони всі погані, і хочу зберегти чисті ручки". А є вимір "це моя країна, і я відповідальний за її долю". Відповідальність часто змушує робити змістовний вибір у ситуації, де вибирати вкрай неприємно. Я сама у дещо іншій сфері останнім часом нарешті досягла просвітлення зрозуміла, що якщо ти робиш якусь справу і вважаєш її своєю, і так вже сталося, що її крім тебе робить ще багато людей, і ці люди не завжди ідеальні (соррі за штамп), і ти не маєш повної влади над своїм "магазином", як її має той ґазда, і ти не можеш відстріляти всіх тих, хто поганий, щоб залишилися лише хороші — тобі треба продовжувати щось робити, зціпивши зуби.

Хтось може відчувати свою вищість над тими, хто "мислить у вузеньких межах на кшталт менше зло, а це ж такий штамп, такий штамп"... Шановні, "проти всіх" - це такий самий штамп. Давайте вийдемо за межі штампу і відчуємо відповідальність.

Бізнесмен, який, зіткнувшись з труднощами, впадає в істерику і уникає прийняття рішення, кажучи "та ну це все нафіг" і складаючи ручки, не є адекватною людиною. Навіть якщо він сам не робить активних дій по закриттю свого магазину, він рано чи пізно втратить свій бізнес. Ми хочемо довести до того, що рано чи пізно втратимо країну? Я вам скажу, що ставлення "все настільки погано, що я просто не хочу брати в цьому участі" — воно затягує і оволодіває тобою. Йому тим легше піддатися, що ти при цьому відчуваєш себе дуже праведним і чистеньким, отже — маєш свою психологічну винагороду. Це приємно.

Ви пишаєтеся тим, що дійшли розуміння, що люди при владі — лише найняті вами менеджери. Так дійдіть розуміння того, що ви — власники і маєте співмірну з цією позицією ВІД-ПО-ВІ-ДАЛЬ-НІСТЬ. Повторюся, той факт, що рішення все одно хтось прийме за вас, не знімає з вас цієї відповідальності. Нехай ця відповідальність ніде формально не закріплена (хоча я погоджуюсь з висловленою десь місяць тому Мустафою Найємом думкою, що непогано було би зробити голосування на виборах обов'язковим, з санкцією у вигляді штрафу). Це питання вашої власної гідності, вашої зрілості, вашого морального права на те, щоб відчувати себе хазяїном цієї країни (і тільки тоді оті менеджери є найнятими вами).

Я почула також тих, хто каже, що велика кількість голосів "проти всіх" підірве легітимність того, хто виграє на виборах, і буде таким собі психологічним фактором впливу, який змусить нового Президента більше зважати на громадськість. Я знову повторю те, що писала у своєму попередньому опусі на цю тему (див. п. 3): невже ви серйозно вважаєте, що 20, чи 30, чи 40 відсотків проти всіх змусить переможця виборів п'якати вночі у подушку, і мучитися докорами сумління за своє минуле, і вивірювати кожне своє рішення згідно з інтересами народу, який так ясно висловив свою думку? Це просто дитяча ілюзія. І ставати в позу, яка нічого не змінить і яку реально, ну будьте чесними з собою, ніхто не помітить і на яку ніхто не зважить... може, і праведно. І руки чистими залишаться. Але це просто безвідповідально.

Це не менш по-дитячому, ніж ті, хто пише у бюлетені "х*й" або там оний х*й малює. Уявляючи, очевидно, при цьому, що персонально Тимошенко, чи персонально Янукович, чи персонально Ющенко передивлятимуться ці бюлетені та, червоніючи від сорому за те, що їм видали таку характеристику, будуть мінятися, мінятися та мінятися. Члени комісій адресність ваших художеств, безумовно, оцінять і будуть вдячні. Хоча, справді, комусь буде і смішно. Ги-ги-ги, як круто. Х*й в бюлетені.

Можна писати ще багато. Але чи треба?

Друзі. Grow up. Станьте відповідальною людиною, візьміть на себе ту відповідальність (яка дуже часто буває важкою та неприємною), йдіть на вибори та голосуйте за якогось певного продавця. І в першому, і в другому турі (хоча в першому простір для уникнення справжньої дилеми буде ширший, психіка буде під меншим тиском, і когнітивний дисонанс буде не таким нестерпним).

Борітеся — поборете.
Tags: politics
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 18 comments