?

Log in

No account? Create an account

Fri, Jan. 15th, 2010, 05:19 pm
Передвиборча балада про відповідальність

Як і обіцяла, хочу ще раз спробувати текстуально висловити моє ставлення до позиції, яка називається "проти всіх" або "не піду на вибори". Не плекаю особливої надії, що це справді зрушить когось, хто вже зробив такий "вибір", але вважаю, що маю спробувати, з тих самих міркувань, з яких я вважаю, що треба йти на вибори і голосувати за якогось кандидата, а не малювати на бюлетені щось протилежне до смайликів або писати "п***раси".

Отже, осьо вам маленька і доволі тупенька притча — настільки проста, що то, напевно, навіть нижче вашої гідності таке читати. Але зробіть над собою зусилля.

Отже, ви — бравий ґазда, який бажає відкрити у своєму селі магазин. Завдання постачання краму для магазину займе весь ваш час, одружитися ви ще не встигли, батьки ваші вже, на жаль, померли, тож роль продавця виконувати з кола ваших родичів нема кому. Відповідно, продавця доведеться наймати. І сталося так, що у вашому селі така позитивна ситуація з зайнятістю склалася, що з усього села на ваше оголошення інтерв'юватися прийшли аж дві особи. Ні, не пияки чи там ще якісь декласовані елементи, - цілком нормальні люди. От тільки один з них трохи по життю незграба, і вам відомо, що в нього з рук постійно щось падає та б'ється — чи там банки з маринованими огірками, чи пляшки закарпатського коньяку... А в другого з цим все окей, от тільки він трошки математично необдарований та ще й підсліпуватий, і може дати здачу покупцеві з 20 гривень — п'ятдесятигривневою купюрою, або просто порахувати ту здачу погано.

Відтак, вам точно відомо, що будь-який з цих людей, якщо ви наймете його продавцем, принесе вам збитки.

Ваші дії?

Звичайно, ви можете плюнути на цю невдячну справу та не відкривати того магазина. Але тоді в вас, власне, не буде підстав називати себе бізнесменом.

Або доведеться вибирати когось з цих двох і довго і марудно його тренувати, трохи більше його контролювати, витратитися на резинову підлогу, о яку ніщо не б'ється чи ще щось таке.

В масштабах країни є певний "вихід", який робить ситуацію дещо непорівнянною з безвихіддю нашого ґазди. А саме — йому нема на кого перекласти відповідальність за те рішення, яке він має прийняти. А тут, власне, ми маємо хорошу можливість послабити свій когнітивний дисонанс та зняти психологічне напруження, в яке нас приводить думка про те, аби робити вибір. Все відбудеться і без нас, продавець буде найнятий.

Є й ще одна відмінність, яка робить життя стосовно нас, виборців, несправедливішим, ніж воно є щодо того ґазди. А саме: він сам прийняв рішення бути бізнесменом. А більшість з нас не вибирала бути громадянами України — ми народилися в цьому громадянстві. І тут від нас ще чогось хочуть.

Бізнесмена, який не хоче приймати рішення у складній ситуації, як вище сказано, не можна назвати бізнесменом (бо його бізнес припиняється). Громадянина, який не хоче приймати рішення у складній ситуації, не можна назвати громадянином. І те, що віз їхатиме і без нього, його не виправдовує. І мене, власне, дивує, що займають позицію "проти всіх" чи "не голосуватиму" часто-густо (хоч не завжди) ті, хто вважає себе свідомим громадянином. Хто саме через те, що вони свідомі, й наінформувалися про програми і дії кандидатів такою мірою, що свідомо та інформовано дійшли висновку, що усі погані. А з різних сортів лайна вибирати неприємно.

Я почула тих, хто писав, як дивно, що багато "звичайних, хай і розумних" людей нездатні побачити ситуацію поза виміром "Тимошенко-Янукович". Мушу сказати, що я невимовно вдячна долі за те, що вона звела мене свого часу з такими незвичайними людьми, і я маю змогу споглядати (читати у френд-стрічці) речіння високих істин і вчитися.

Однак як би це вам сказати... Є вимір "Тимошенко-Янукович". Є вимір "я здатний оцінити, які вони всі погані, і хочу зберегти чисті ручки". А є вимір "це моя країна, і я відповідальний за її долю". Відповідальність часто змушує робити змістовний вибір у ситуації, де вибирати вкрай неприємно. Я сама у дещо іншій сфері останнім часом нарешті досягла просвітлення зрозуміла, що якщо ти робиш якусь справу і вважаєш її своєю, і так вже сталося, що її крім тебе робить ще багато людей, і ці люди не завжди ідеальні (соррі за штамп), і ти не маєш повної влади над своїм "магазином", як її має той ґазда, і ти не можеш відстріляти всіх тих, хто поганий, щоб залишилися лише хороші — тобі треба продовжувати щось робити, зціпивши зуби.

Хтось може відчувати свою вищість над тими, хто "мислить у вузеньких межах на кшталт менше зло, а це ж такий штамп, такий штамп"... Шановні, "проти всіх" - це такий самий штамп. Давайте вийдемо за межі штампу і відчуємо відповідальність.

Бізнесмен, який, зіткнувшись з труднощами, впадає в істерику і уникає прийняття рішення, кажучи "та ну це все нафіг" і складаючи ручки, не є адекватною людиною. Навіть якщо він сам не робить активних дій по закриттю свого магазину, він рано чи пізно втратить свій бізнес. Ми хочемо довести до того, що рано чи пізно втратимо країну? Я вам скажу, що ставлення "все настільки погано, що я просто не хочу брати в цьому участі" — воно затягує і оволодіває тобою. Йому тим легше піддатися, що ти при цьому відчуваєш себе дуже праведним і чистеньким, отже — маєш свою психологічну винагороду. Це приємно.

Ви пишаєтеся тим, що дійшли розуміння, що люди при владі — лише найняті вами менеджери. Так дійдіть розуміння того, що ви — власники і маєте співмірну з цією позицією ВІД-ПО-ВІ-ДАЛЬ-НІСТЬ. Повторюся, той факт, що рішення все одно хтось прийме за вас, не знімає з вас цієї відповідальності. Нехай ця відповідальність ніде формально не закріплена (хоча я погоджуюсь з висловленою десь місяць тому Мустафою Найємом думкою, що непогано було би зробити голосування на виборах обов'язковим, з санкцією у вигляді штрафу). Це питання вашої власної гідності, вашої зрілості, вашого морального права на те, щоб відчувати себе хазяїном цієї країни (і тільки тоді оті менеджери є найнятими вами).

Я почула також тих, хто каже, що велика кількість голосів "проти всіх" підірве легітимність того, хто виграє на виборах, і буде таким собі психологічним фактором впливу, який змусить нового Президента більше зважати на громадськість. Я знову повторю те, що писала у своєму попередньому опусі на цю тему (див. п. 3): невже ви серйозно вважаєте, що 20, чи 30, чи 40 відсотків проти всіх змусить переможця виборів п'якати вночі у подушку, і мучитися докорами сумління за своє минуле, і вивірювати кожне своє рішення згідно з інтересами народу, який так ясно висловив свою думку? Це просто дитяча ілюзія. І ставати в позу, яка нічого не змінить і яку реально, ну будьте чесними з собою, ніхто не помітить і на яку ніхто не зважить... може, і праведно. І руки чистими залишаться. Але це просто безвідповідально.

Це не менш по-дитячому, ніж ті, хто пише у бюлетені "х*й" або там оний х*й малює. Уявляючи, очевидно, при цьому, що персонально Тимошенко, чи персонально Янукович, чи персонально Ющенко передивлятимуться ці бюлетені та, червоніючи від сорому за те, що їм видали таку характеристику, будуть мінятися, мінятися та мінятися. Члени комісій адресність ваших художеств, безумовно, оцінять і будуть вдячні. Хоча, справді, комусь буде і смішно. Ги-ги-ги, як круто. Х*й в бюлетені.

Можна писати ще багато. Але чи треба?

Друзі. Grow up. Станьте відповідальною людиною, візьміть на себе ту відповідальність (яка дуже часто буває важкою та неприємною), йдіть на вибори та голосуйте за якогось певного продавця. І в першому, і в другому турі (хоча в першому простір для уникнення справжньої дилеми буде ширший, психіка буде під меншим тиском, і когнітивний дисонанс буде не таким нестерпним).

Борітеся — поборете.
(Deleted comment)

Fri, Jan. 15th, 2010 04:26 pm (UTC)
myroslava

> пункт "не підтримую жодного кандидата" включений в твій бюлетень не просто так.

ето что-то значіт, і я обов'язково маю цим скористатися...

> чому сам факт наявності певного набору прізвищ у бюлетені повинен
> в обов’язковому порядку провокувати людей голосувати за них?
> ...
> вибори - не примусова процедура, це ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ

мені здається, я згадувала про те, що законодавчо обов'язок не встановлений

> моя воля є такою, що жодного з наявних кандидатів я не підтримую.

безумовно, відмова приймати рішення - це теж рішення. це теж волевиявлення. ну а я всього-навсього висловила свою думку щодо того, як я оцінюю дії тих, хто доріс саме до такого рівня волевиявлення

> своїм голосом я не визначаю долю держави (боже, який дитячий пафос),
> я виявляю свою волю.

ну, по-перше, в ситуації, яка реально наближена до 50-50, таки визначаєш. По-друге, безумовно, ми можемо обізвати одне одного дітями та звичайними людьми. Такі вже наші людські нахили. Однак Ви також жонглюєте словами, бо Ви фактично сказали "відмовою прийняти рішення я не приймаю-рішення — я не-приймаю-рішення". Повторюся: відмова прийняти рішення - це теж прийняття рішення. І Ви вирішуєте долю країни навіть якщо би там було не фіфті-фіфти чи 45/55 (різниця у 10 відсотків). а навіть якби було 70 відсотків на 30.

Ви можете не ставитися до цього так пафосно або само-вивищувально, як я (я, блін, одиниця, від якої ЗАЛЕЖИТЬ ДОЛЯ КРАЇНИ). Але я відчуваю відповідальність навіть за свій один маленький голос.

На зборах акціонерів-власників той, хто має 0,1%, теж може не прийти на голосування про вибір нового гендира. Можливо, він все одно отримає якісь дивіденди — і, згідно з законодавством та усіма правовстановчими документами він таки власник. Але ось десь там і лежить оце ефемерне ставлення - відповідальність. І те, який ти власник.

Fri, Jan. 15th, 2010 04:13 pm (UTC)
wkm

Ну що ж, доведеться побути безвідповідальним. Дякую за комплімент :)

Fri, Jan. 15th, 2010 04:28 pm (UTC)
myroslava

ну, що ж поробиш :) я мала спробувати

так і буде, як ти вирішиш. висловлюю розуміння до нестерпного когнітивного дисонансу (це справді сказано без іронії)

Fri, Jan. 15th, 2010 04:30 pm (UTC)
wkm

Сьогодні вирішилось, що я взагалі не зможу проголосувати. Бо я просто фізично не можу надати в комісію папірець, який легалізує мене в очах комісії і відкине підозри, що я якийсь лівий карусельщик.

Так що, навіть кандидат "проти всіх" тепер у прольоті.

Fri, Jan. 15th, 2010 04:39 pm (UTC)
myroslava

ну, в такому випадку ти не несеш відповідальності за безвідповідальність :)

Fri, Jan. 15th, 2010 06:00 pm (UTC)
dali_bude

> Бізнесмен, який, зіткнувшись з труднощами, впадає в істерику і уникає прийняття рішення, кажучи "та ну це все нафіг" і складаючи ручки, не є адекватною людиною.

Він є абсолютно адекватною людиною. Якщо бізнес став збитковим і очевидно буде таким ще 4 роки через об"єктивні причини, на які неможливо вплинути, адекватний бізнесмен припинить операції на цей час. Причому це є повноцінним рішенням. Тому що "звання бізнесмена" не коштує 4 роки збитків. Голе раціо.

Відповідальність не є річчю в собі. Відповідальність - це вміння розуміти, передбачати і приймати наслідки власних дій, оперуючи абсолютно усіма обставинами, а не тільки тими, які виражаються патетичними словами на кшталт "громадянин". Власне, в першому турі я проголосую, а в другому, якщо вибору не буде, я його з усією відповідальністю не робитиму, і це й буде мій вибір. Даний мені чинний законом і підкріплений Конституцією.

Fri, Jan. 15th, 2010 07:43 pm (UTC)
myroslava

> це є повноцінним рішенням. Тому що "звання бізнесмена" не коштує 4 роки збитків.

Ну, окей, я спробую вточнити, хоча сама винна у тому, що взяла не зовсім повну аналогію (хоча зовсім повних не буває), тому чим далі, тим більше, відмінності між елементами аналогії призводитимуть до плутанини у тому, що трансферабельно, а що ні.

Ну так от, аналогія тут страждає у тому, що на відміну від ґазди з села, якщо ти приймеш рішення не вести бізнес, ці збитки в даному випадку не зникнуть. Тут можна сказати - ну так осьо власне і нема різниці між дією та бездіяльністю, тому відповідальність зникає.

Але я тут не про відповідальність в сенсі наслідків (покарання, санкцій) за свої дії, я про відповідальність як своє внутрішнє ставлення. Я тут тим часом ще відповіла на пост зззульфії, де ця думка в мене дооформилася. Йдеться про мене саму (тебе самого), про продовження участі у загально важливому для тебе проекті, навіть якщо він наразі поганенько виглядає. Відповідальність як власна virtue, щось таке.

Збитки не варті гордого звання бізнесмена, якщо, позбавившись цього знання, ти уникнеш збитків. Позбавившись звання і нічого цим не досягши...


Ну і маю зробити disclosure: я все-таки думаю, що кількість і якість збитків буде різна у двох випадках, що нам пропонуються.

Хтось вірить інакше, і це справді його повне право (хоча, імхо, дефект judgment та інформованості). Але позицію неголосування чи голосування проти всіх я справді не розумію в активних громадян.

Наші спільні знайомі говорять про підняття на вищий рівень відносно "виміру вибору Янукович-Тимошенко". Але "всі вони однакові" можна і на стієчці під гастрономом почути, так само...

Fri, Jan. 15th, 2010 09:54 pm (UTC)
dali_bude

Але звідки ця імплікація: участь у виборах --> відповідальність, неучасть у виборах --> безвідповідальність? Я її заперечую, це надмірне спрощення. Кореляція є, імплікації немає. Обов"язок громадянина є брати ефективну участь в житті країни загалом, а не в усіх встановлених у ній демократичних процедурах зокрема. Це не одне і те ж, тому що демократична процедура не є ідеальною категорією, не є релігійною догмою, демократична процедура може пробздітися, так як вибори-2010. І обов"язок громадянина - подумати, перш ніж кинутися безумовно слідувати алгоритму. Не формалізується обов"язок громадянина настільки бінарно: проголосував--не проголосував...

Fri, Jan. 15th, 2010 10:33 pm (UTC)
myroslava

імхо, у демократичній країні участь у виборах є не основним ОБОВ'ЯЗКОМ, а основною функцією громадянина як громадянина, як хазяїна держави, оскільки народ є джерелом всієї влади. типу власник ти чи недовласник (хоча я не люблю цей термін, особливо в тому контексті, в якому його використовує авторка терміну).

"брати ефективну участь у житті країни" це якраз може на різних рівнях оспорюватися з точки зору співвідношення ефективності до затрат часу. Це про типу громадянську активність. Не можна всім стояти в пікетах під Верховною Радою, бо хто тоді буде працювати (це дуууууже утрирувано, але це базова думка).

Я казала про лінію відносин "найняті менеджери і власники бізнесу". Власник не має обов'язку купувати картриджі до принтеру в офісі і слідкувати за наявністю запчастин до комбайнів. Але щонайменше він має найняти людину, яка це робитиме. Власник, який цього не робить, - не власник. Це не питання обов'язку, це питання мінімального визначення поняття. Поняття власника. Поняття громадянина. Я не безумовне слідування алгоритму. Я про базову функцію, і якщо від цього тхне безумовністю, то десь так воно і є - це питання базового визначення об'єкта.

Якщо де-факто знімаєш з себе функцію власника, ким залишаєшся у своїй країні? Тим, ким були громадяни до того, як в конституціях було написано, що джерело влади - народ.

Я усвідомлюю, що цьому моєму звивистому теоретизуванню можна дати характеристику "як прогнутися і при цьому відчути себе переможцем". Але я це розглядаю саме як питання "я хазяїн - я уникну рішення чи не уникатиму його.

Sat, Jan. 16th, 2010 12:12 am (UTC)
iozhikov

Голосування проти кандидата - це теж рішення (а не тільки голосування за). Ніхто не зобов'язаний вибирати з заданого списка. Тим більше, що в випадку Т.-Я. "меншого" зла і не буде. Є шанс, що велике число проти зменшить легітимність і нахабність як нового президента, так і програвшого кандидата.

Sat, Jan. 16th, 2010 12:23 am (UTC)
myroslava

ти не читав мого поста.

повторювати його в коменті я не бачу сенсу.

Sat, Jan. 16th, 2010 12:30 am (UTC)
iozhikov

Читав. Його зміст - що громадянин зобов'язаний вибрати з заданого списка, бо інших нема, а хтось із списка все рівно стане проезидентом. Що це є відповідальність, а відмова вибирати - безвідповідальність.

Я не згоден з цією моделлю. Реальна ситуація інша.

Sat, Jan. 16th, 2010 01:08 am (UTC)
myroslava

Ти описав не мою позицію, а звичне тобі формулювання позиції тих, хто вважає, що треба голосувати.

> зобов'язаний вибрати з заданого списка, бо інших нема, а хтось із списка все рівно стане проезидентом

причинно-наслідковий зв'язок, означений словом "бо", взятий звідкись абсолютно з іншої опери, а не з мого поста.

шкода, що зі звичних рельсів, по яких їде поїзд думки, так важко зістрибнути

Sat, Jan. 16th, 2010 01:12 am (UTC)
myroslava

тобто описані тобою елементи присутні у моїй конструкції, але вони лише фон. а ти виділяєш те, що звик виділяти у дискурсі "звичайних людей"

Sat, Jan. 16th, 2010 06:45 pm (UTC)
gas_ton

Надзвичайно слабка аргументація. І що, іти - і робити те, що робити не дозволяє, поміж іншим, обов'язок, через невірно сприйняте почуття відповідальності?

Sat, Jan. 16th, 2010 07:43 pm (UTC)
myroslava

на жаль, те, чи той обов'язок (який не дозволяє), чи оте відчуття відповідальності є невірно сприйнятими, наразі є (майже) голослівними твердженнями з обох боків. Тобто, я слів написала багато, але чи вони голі, чи ні... важко, звичайно, стверджувати.

Виглядає так, що ніхто з тих, хто тут не відмітився, ніколи не був у ситуації - на корпоративному рівні, а не політичному, де часто-густо у міркування втручаються якісь ефемерні матерії, - коли МУСИТЬ прийняти якесь кадрове рішення незважаючи на те, що усі наявні кандидати поганенькі. Чи принаймні не ставив себе у калоші людини, яка була у такій ситуації, і не пробував розуміти її відчуття. Десь отоді оте відчуття відповідальності - не праведне, а якесь таке функціональне - і народжується. Якщо це сприйняття відповідальності невірне - Ваше право так думати. Я спробувала висловити, що воно трохи інше, ніж зазвичай розуміють.

Персонально я просто не хочу з'їжджати та pass the basket.

Sat, Jan. 16th, 2010 08:57 pm (UTC)
myroslava

> ніхто з тих, хто тут не відмітився

тю, звичайно, має бути "тут відмітився"

Sat, Jan. 16th, 2010 08:55 pm (UTC)
myroslava

P. S. Моя арґументація, можливо, тому слабка, що проста, як п'ять копійок, і аналогія примітивна, про що я вибачалася майже у пєрвих строках сього посту. Складне часто швидше сприйметься як валідне, особливо коли є відчуття того, що "ти вирвався за межі парадигми".

До того ж, вона абсолютно є занадто слабкою для того, щоб подолати чи переплюнути оте відчуття полегшення, яке находить на людей, які намагалися вірити у політиків, за щось там боролися, споглядали повну стидобу і жахіття, і нарешті прийняли рішення, яке вирішило їх проблему...

Я вже казала, що ставлюся до того когнітивного дисонансу в людей з розумінням. Лише спробувала дати хоч якісь інструменти для його подолання. Але напевно, вони таки для цього слабкі.